Чи я можу ще трішки поностальгувати за часом, коли все вуло простіше? Чи це все ще так неввічливо? А як захищати свою пам'ять щоб вона стала важливим інструментом для відбудови того що ми втратили? Кажуть, що кожен раз, коли здійснюється доступ до блоку пам'яті, він змінює її. Тоді як пам'ятати? Так щоб все було гарно та барвисто чи серо але щиро?
Кожен раз коли я у Львові, я выхожу на Високий Замок. Можливо мені подобається дивитися на речі зверхньо. Зараз ми просто сиділи і милувалися краєвидами, пили чай або 《Львівське Світле》. Ми грали в гру – уважний спостерігач – розповідали історії людей, які проходять повз нас. Ми були зачаровані цим 《любовним трикутником》на наших очах. Звісно, це зовсім не так (для них). Але для нас це не має значення тому, що історія гарна.
Comments